Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 4/059-12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври", с. Вороньків Київської області,

на рішення господарського суду Київської області від 23.07.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014

зі справи № 4/059-12

за позовом фізичної особи - підприємця Куценка Олексія Миколайовича (далі -Підприємець), м. Київ,

до підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" (далі - Організація), с. Вороньків Київської області,

про стягнення 194 943, 85 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Мосійчук О.В. предст. (дов. від 24.04.2014)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 194 943,85 грн. заборгованості (з них: 130 000,00 грн. неповернутої суми позики, 23 700,01 грн. відсотків інфляції, 10546,03 грн. - 3% річних, 30697,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами) внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання з повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги за договором від 18.07.2008 № 18/07-08.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2012 (суддя Щоткін О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (судді Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 130 000,00 грн. неповернутої суми позики, 23 700, 00 грн. інфляційних втрат, 10 546,00 грн. -3% річних, 3284,93 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано неналежним виконанням Організацією зобов'язання з повернення позивачу безвідсоткової зворотної фінансової допомоги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Підприємець просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 18.07.2008 року Підприємцем як позикодавцем та Організацією як позичальником укладено Договір № 18/07-08 про надання безвідсоткової позики (далі -Договір), відповідно до умов якого позикодавець у порядку й на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 130 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в установлений цим договором строк;

- згідно з пунктом 2.1 Договору строк надання фінансової допомоги становить 1 рік з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника;

- на виконання умов Договору позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 130 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2008, яку відповідач був зобов'язаний повернути в строк до 18.07.2009;

- згідно з пунктом 3.3 Договору зворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається в безготівковому порядку платіжними дорученнями, шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом встановленого в пункті 2.1 строку;

- пунктом 5.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання;

- рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 5011-48/10165-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014, у задоволенні позову Організації до Підприємця про визнання недійсним Договору відмовлено повністю.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Організації неповернутої суми безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, нарахованих на зазначену суму 3% річних, інфляційних втрат, відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Право на стягнення зазначених сум може бути реалізоване безпосередньо шляхом пред'явлення позову.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як унормовано у статті 629 та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги і умови його виконання; встановивши факт прострочення виконання зобов'язання Організацією з повернення зворотної фінансової допомоги у строк, визначений Договором; беручи до уваги те, що Договір є чинним і недійсним у судовому порядку не визнаний, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача неповернутої суми позики, нарахованих на зазначену суму 3% річних, інфляційних втрат та відмову у стягненні з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з наданням позивачем відповідачу безвідсоткової зворотної фінансової допомоги.

Доводи Організації не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 23.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 зі справи № 4/059-12 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства релігійної організації "Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій